«Пам’ять – це вічна книга, в яку червоними і чорними чорнилами вписані найзвитяжніші і найстрашніші сторінки людського життя. Пам’ять – це вічна книга, яку ми повинні оберігати і читати», - такими словами учні Снітинської ЗШ І-ІІІ ступенів розпочали мітинг «Мужність і біль Чорнобиля» .
Минуло 20 століття, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм чорним крилом і тих, хто пізніше народився далеко від скривдженої землі.
Біда розчинилась у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій весняній красі…. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась в людях… Ця трагедія увійшла в усі хроніки людства, як невигойна рана на тілі України.
Біда відгукнулась болем у серцях мільйонів людей.
Зойкнула Земля чаїним криком:
- Сину, вбережи і захисти!
Вийшла мати із іконним ликом:
- Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?...
Спалахнуло небо, впало крижнем:
- Сину, вбережи і захисти!
І не переставав дивуватись світ мужності і непохитності людей, які ціною власного життя намагалися приборкати біснуюче полум’я, врятувати атомну станцію, Україну, її теперішнє і майбутнє…. Аварія на Чорнобильській АЕС висвітлила кожного, хто там працював і хто там жив, хто був поруч з бідою у ту трагічну хвилину…. Серед тих, хто боровся із наслідками аварії, були і наші земляки-снітинці : Боценко Микола Олексійович, Безкровний Іван Іванович, Кілочок Григорій Петрович, Лаптій Олександр Іванович, Сагайдак Сергій Григорович, Приходько Олексій Іванович, Кулик Віталій Іванович, Сизоненко Павло Антонович, Мартищенко Григорій Іванович, Кулик Григорій Іванович, Паник Микола Михайлович, Данілов Микола Михайлович, Литвин Микола Іванович, Ясько Валерій Мусійович.
На жаль, сімох наших земляків Чорнобиль накрив своїм чорним крилом, і пішли вони у вічність, залишивши цю рідну, грішну і праведну землю, яку любили більше від життя….. Хвилиною мовчання учасники мітингу вшанували світлу пам’ять земляків-чорнобильців.
Якби я могла, тобі щастя до ніг постелила,
Якби я могла, своє серце тобі віддала.
Якби мала крила, то птахом до тебе летіла,
Якби я могла, якби я могла, якби ж я могла…
До присутніх звернувся сільський голова Мануйленко Сергій Олександрович, який зазначив: «На календарі рік 2017…. 31 рік минув… А пам’ять уперто повертає до тих тривожних днів 1986 року, коли наші земляки мужньо стали на бій із невидимим ворогом – з радіацією, ризикуючи власним життям ….
Прості українські хлопці, хлібороби від діда-прадіда, у хвилину небезпеки стали воїнами, захисниками. Треба зробити можливе і неможливе, щоб подібне лихо не повторилось….»
Слова вдячності пролунали і на адресу вдів чорнобильців-ліквідаторів.
Закінчуючи мітинг Пам’яті, учні звернулись до гостей із такими словами: «Дорогі земляки-ліквідатори! Ми низько схиляємо голови перед вашою звитягою, людяністю і мужністю….. Нехай Господь дає вам міцне здоров’я, витримку і удачу…. Хай у ваших родинах буде мир, злагода і достаток… Хай здоровими і веселими будуть ваші діти й онуки… Хай сняться їм лише радісні сни… Хай у ваші долоні капають теплі краплі чистого дощу… Хай сонячне проміння голубить ваші душі… Хай кожен день дарує вам тепло, ласку і щастя!!!!»
Хай стане мир міцнішим у сто крат,
Хай над землею чисте небо буде…
Чорнобиль – попередження, набат..
Його уроків людство не забуде!
Твердоступ М.Ю.,учитель зарубіжної літератури Снітинської ЗШ І-ІІІ ст..
